в означеннях
Тлумачення, значення слова «скінчатися»:

СКІНЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., рідко, СКІНЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Доходити до кінця, до завершення. Пройшли жнива; скінчилася і возовиця (Панас Мирний, III, 1954, 255); Скоро скінчилася війна, до радгоспу стали повертатись старі кадри (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961, 7); От іспити нарешті скінчилися (Гнат Хоткевич, I, 1966, 161);
//  Доходити до кінця, кінчатися (в часі). — Чи вони сплять, чи що? Але і досі не виходять, а там, гляди, і вечір, а там і піст скінчається (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 320); Здається, що ця довга осіння ніч ніколи не скінчиться (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 348); Скінчився вечір (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 329);
//  Досягати кінця, межі в просторі, наближатися до краю своєї протяжності. Ось перед ним скінчилася вузька вуличка і з її гирла він вискочив на широку площу (Іван Франко, VII, 1951, 351); Горбки та пагорбки скінчилися, і на всі боки послалися поля (Юрій Смолич, I, 1958, 51);
//  Те саме, що припинятися. Тепер важке життя твоє скінчалось І попіл твій земля собі бере (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 307); Щойно скінчився танець: баяніст курить, дівчата стоять гомінким колом (Андрій Головко, I, 1957, 467);
//  Витрачатися, вичерпуватися, використовуватися повністю. У Михайла скінчилися сигарети, а палити хотілося нестерпно (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 110); Коли б у нього скінчились патрони, він сконав би тут страшною повільною смертю на безхліб'ї та безводді серед розпеченого сонцем каміння (Олесь Гончар, III, 1959, 110).

2. чим. Те саме, що закінчуватися 2. Вона думала про сьогоднішній день. Чим-то він скінчиться? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 164); [Будівничий:] Се діло довге, як осіння казка. [Принцеса:] Зате скінчиться справжньою весною! (Леся Українка, II, 1951, 219).

3. розм. Те саме, що вмерти. Лишенько моє, недоля мояі Як же мені їх на весілля прохати?.. Що ж, як прийду, да там і скінчусь? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 396); Прийму все горе, в муках і скінчуся, Щоб тільки ти не знав руїни й зла! (Іван Франко, XIII, 1954, 325).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 269.

Коментарі (0)