СКІ́ПЩИНА, и, жін., іст. Оренда землі, яку оплачують
не грішми, а частиною свого врожаю. Була у
неї гемелька, скотинка, був і вітрячок, та як зосталася
удовою, та й пороздавала усе: землю — на скіпщину,
вітряк — з мірки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 422);
// Вид
орендної плати за землю, найняту у землевласника.
Беруть землю за скіпщину у панів (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 271.