в означеннях
Тлумачення, значення слова «складний»:

СКЛА́ДНИЙ, а, е.

1. З гарно збудованими, витриманими пропорційно частинами тіла. Її постать, повна, тілиста і разом складна, її свіже лице.., все разом заворушилось в кількох дзеркалах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 274); Складна та гнучка [дівчинка], як тільки-но розквітла весняна квіточка (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 6).

2. Добре побудований, скомпонований (про твір, мову, письмо і т. ін.); зв'язний.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 277.

Коментарі (0)

СКЛАДНИ́Й, а, е.

1. Який складається з кількох частин, елементів і т. ін. Дуже важливо вже тепер мати складні добрива, в які поряд з основними елементами живлення входили б також і мікроелементи (Хлібороб України, 1, 1964, 6); Ядро у хімічних реакціях поводиться як елементарна частинка, а в ядерних — як складна, куди входять елементарні частинки: протони і нейтрони (Знання та праця, 10, 1972, 4); Складні сполучники є наслідком з'єднання в одне слово двох слів (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 515);
//  Який можна складати завдяки рухомому або збірному поєднанню частин. В руках у неї складний стілець і скринька з красками (Леся Українка, II, 1951, 48); [Зінько:] Треба піти в хату та взяти свого складного ножа (Марко Кропивницький, II, 1958, 192).

2. Який відзначається взаємозв'язаністю багатьох частин. Зіньці самій хотілося іноді, ставши отут, біля розумних машин, керувати ними, підкоряючи своїй волі всю оцю складну систему коліс (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 20); Він розумів, що шахта — це складний організм, а кожен забій мав свої особливості, не знаючи яких, не зможеш стати добрим бурильником (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 204).

3. Який становить сукупність багатьох взаємозв'язаних явищ, ознак, відношень, процесів і т. ін. Потрапивши до міста, Павлуша Діденко зразу ж опинився в обставинах досить складних (Андрій Головко, II, 1957, 261); Імператори Костянтин і Роман одягалися. Це була складна церемонія (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 147); Революційний переворот у свідомості величезних людських мас — складний і тривалий процес (Програма КПРС, 1961, 45);
//  Мудрий, хитрий, вигадливий (про форму, будову і т. ін. чого-небудь). Гімназисти.. виписували на добре вигострених ковзанах складні візерунки та вензелі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 465).

4. З різноманітними і суперечливими якостями, властивостями, особливостями (про людину, її вдачу, почуття і т. ін.). Мати з більш сталим характером, з складною, тонкою і глибокою душевною організацією, добра, незвичайно любляча, здатна на самопожертву (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 286); Міцкевич був дуже складною, багато в чому суперечливою натурою (Максим Рильський, X, 1962, 46).

5. Важкий для розуміння, вирішення, здійснення. Я маю доволі часу і починаю розв'язувати довге, складне завдання — скільки кіп могли б змолотить ті ноги за день (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241); Велике і складне питання про відтворення синтаксису, фразеології однієї мови засобами мови іншої не може в межах даної статті бути освітленим повно і всебічно (Максим Рильський, IX, 1962, 78).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 277.

Коментарі (0)