в означеннях
Тлумачення, значення слова «склепіння»:

СКЛЕПІ́ННЯ, я, сер.

1. Опукле перекриття або покриття, що з'єднує стіни, підпори будівель, споруд, мостів і т. ін. Головними елементами кам'яного моста є опори, склепіння і надсклеписта будова.. Склепіння спираються на опори за допомогою п'ят (Інженерна геодезія, 1959, 372); Йому здавалося, що низьке склепіння шахти ось-ось повалиться і поховає його навіки (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 56);
//  Опукла стеля або взагалі верхнє внутрішнє покриття, перев. утворене криволінійною поверхнею будівлі. Була то стара будова.. з товстими стінами, глибокими вікнами, з високим склепінням замість стелі (Леся Українка, III, 1952, 574); Після низьких склепінь катакомб небо здавалось таким високим, а зірки такими далекими, що серце враз сповнювалось дивним відчуттям невимовної легкості (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 337); Легкові автомобілі в'їжджають прямо під склепіння вокзалу (Любомир Дмитерко, Там, де сяє.., 1957, 77); Федір Архипович не раз вертався в думках до того вечора, коли його голос пролунав під високим склепінням концертного залу консерваторії (Натан Рибак, Час.., 1960, 232);  * У порівняннях. Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння (Леся Українка, I, 1951, 153); Небо — як склепіння матове, в димці осені земля... (Павло Тичина, II, 1957, 130);
//  Те саме, що арка. Врешті з вузенької вулички, з склепінням, як з катакомби, показалась процесія (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 412); Він пізнав воріт склепіння, східці рідного заводу! (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 80); На розі Головної Дарка побачила Івонка у склепінні однієї брами (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 106);
//  Навіс, утворений переплетенням гілок та листя дерев, кущів. З-під пахучого темно-зеленого склепіння густої рябини і верб придорожних викотилася парокінна бричка (Іван Франко, V, 1951, 159); Велетні-дерева здіймалися, мов колони казкового храму, зливаючись верховіттям у суцільне склепіння, в непроникливу зелену стелю (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 159);
//  Взагалі накриття, покрив; товща. Під готичним склепінням королівського замку Ельсінор велетню Гамлетові задушливо (Радянське літературознавство, 3, 1965, 98); — Дивні речі, — думалося йому, — творяться під склепінням цього палацу (Семен Журахович, Опов., 1956, 232); Десь, дуже далеко в шахті, під склепінням кам'яного вугілля, не стихав безупинний рев (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 145);  * Образно. Ми, не змовляючись, повернули в степ, щоб на випадок погоні зникнути під склепінням ночі (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 22);  * У порівняннях. Зразу Борис ішов зовсім у млі, мов під якимось склепінням (Іван Франко, III, 1950, 84);
//  перен. Про сферичну поверхню чого-небудь. Безвиразно миготіли зорі в глибині небесного склепіння (Яків Качура, II, 1958, 72); Під синім склепінням високого неба розкинувся широкий, аж до самого обрію, степ (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 98).

2. рідко, Те саме, що склеп 1. Не світить місяць, не гріє сонце, Чорніє небо, як земля, І як в склепінні межи вмерлими, Межи живими ходжу я (Степан Руданський, Тв., 1956, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 280.

Коментарі (0)