в означеннях
Тлумачення, значення слова «склеплятися»:

СКЛЕПЛЯТИСЯ, Яється і рідко СКЛЕПЛЮВАТИСЯ, юється, СКЛЕПАТИСЯ, склепається і склеплеться; мн. склепаються і склеплюються; недок., СКЛЕПИТИСЯ, иться; мн. склепляться; док. Зближуючись, стулюватися, закриватися (про очі, повіки, уста і т. ін.). Звернув [Грицько] на шлях до батьківської будки; очі помалу склеплялися, чоботи на ногах немов поважчали, по всьому тілу розпливалася втома (Степан Васильченко, I, 1959, 163); Він то розплющував очі, то знову змружував їх — повіки склеплювались самі (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 71); Сергій.. почував, що тіло його натомлене, очі склепаються і ноги — як колоди (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 6); [Андрій:] Навіки закрились оченьки, склепились рожеві устоньки, замовкло серце!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 492); Склепилися очиці тихим сном (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 75); Чоло її нахмурилося ще дужче, тонкі губи склепилися щільніше (Любов Яновська, I, 1959, 202);
//  чим. Зближуючись, з'єднуватися, зчіплюватися. Їм [гусарам] не зрушить широкі ряди Возів, що склепились гаками (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 217); Склепившися руками й ногами, учні качались по підлозі, верещали, сопіли (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 45);
//  перен., розм. Бути схожим на склепіння (у 1 знач.), височіти, як склепіння. Понад всім тим сонним, тихим раєм Склепиться чистий, тьмавий звід небес (Іван Франко, X, 1954, 193); Степ розповзавсь без міри й перепон, Над ним склеплялось небо білочоле (Микола Зеров, Вибр., 1966, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 281.

Коментарі (0)