СКЛООЧИ́СНИК, а, чол.
1. Пристрій для автоматичного очищення оглядового скла транспортних машин від дощу і снігу. Вітрове скло повинно бути чистим, якщо на ньому осідають краплі вологи, необхідно включити склоочисники (Робітнича газета, 21.X 1965, 2).
2. Спеціальна речовина для миття скла. 5000 коробочок з таблетками універсального склоочисника «Схід» надійшли до універмагів міста (Вечірній Київ, 31.III 1967, 1).