в означеннях
Тлумачення, значення слова «скликати»:

СКЛИКА́ТИ, і рідко ІСКЛИКА́ТИ, аю, аєш СКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛИ́КАТИ, скличу, скличеш, док., перех.

1. Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх або багатьох. У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони.., Превелебную громаду Докупи скликали (Тарас Шевченко, II, 1963, 158); [Ольга:] На полі тихо,.. чути, як мушка летить, як перепелиця своїх діток скликав (Марко Кропивницький, V, 1959, 143); Жінка скликала кури на вечір, стояла перед хатою й кидала з подолка по жмені посліду (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 51); Наталя.. більш-менш настроїла його [піаніно] і тепер у вільні хвилини скликала до нього молодь чарівними звуками (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 417); Дзвінок при школі в Майдані гомонів приємним голосом на ціле село, скликував школярів (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 5); Злість здушила його.. Хотів би стоголосим криком розітнутися, щоб скликати всіх, щоб усіх повернути в колону... (Олесь Гончар, II, 1959, 88);
//  Кликати, запрошувати прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою усіх або багатьох. Під той час приїздили в Лоєшти якісь пани, скликала людей на Замфірів виноградник, показували їм філоксеру (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 214); По обіді скликали людей на збори, але Катерина не пішла (Василь Кучер, Вогник, 1952, 80); Ідуть гостей скликати молоді (Михайло Стельмах, V, 1963, 296); Скликував [Семен] людей, приязних до себе, ніби за свідків (Лесь Мартович, Тв., 1954, 106); Склич до нас тих навісних панів, Що воду із своїх виварюють Рябків (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 57); — Ось ходім, я дідів скличу, вони з тобою поговорять (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 323). Скликати (скликувати, скликати) збори (мітинг і т. ін.) — збираючи людей в одне місце, проводити збори, мітинг і т. ін. [Парвус:] А нащо ти скликав у себе збори, не бувши християнином? (Леся Українка, II, 1951, 442); [Гайдай:] Прибудемо в Новоросійськ, треба скликати мітинг кораблів (Олександр Корнійчук, I, 1955, 47); Скликали сход оце сьогодні та й постановили: до вечора все знести на місце — худобу там, майно всяке (Андрій Головко, II, 1957, 326); Скликати (скликувати, скликати) толоку — одноразово збирати людей (сусідів, родичів і т. ін.) для виконання великої за обсягом роботи (без оплати). Весною кілька разів скликав [Созоненко] толоку, відбудувався і знову зажив на старому місці (Михайло Стельмах, II, 1962, 402).

2. Збирати членів колегіального органу, учасників якої-небудь наради і т. ін. для роботи, діяльності, обговорення певних питань тощо. Карл І розпустив парламент і не скликав його 11 років (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 8); — Саме перед війною поїхав я до Києва — у столиці скликали нараду завідуючих птахофермами (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 121); Як тільки вони вийшли, Оксен.. сказав, що сьогодні хоче скликати правління (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 109).

3. заст. Закликати (у 2 знач.). Мало ще топтали людей кіньми, не доволі пролили крові, — треба було ще нацькувати темний народ на інтелігенцію. Їй мимохіть пригадались брудні, безглуздо складені, брутальні відозви.. Скликали бити та різати всіх ворогів уряду (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 164).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 283.

Коментарі (0)