в означеннях
Тлумачення, значення слова «скочуватися»:

СКОЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СКОТИТИСЯ, скочуся, скотишся, док.

1. Котячись по похилій поверхні, спускатися, падати вниз. Гора була така крута, що в великі дощі рілля скочувалась з водою униз (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); — Цей шеєліт я знайшов біля підніжжя гірського урвища. Значить, він колись скотився з гори (Олесь Донченко, II, 1956, 48); Угорі почулося шарудіння, і вниз скотився камінчик (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 101); Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 27);
//  Котячись, перевертаючись, падати, з'їжджати вниз (перев. про людину). — В одну мить я скотився клубком з клуні (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 19); Згори клубочком скотився чоловік (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 315);
//  Сповзати з чогось, падати звідки-небудь. Івась лежав у кутку розкинувшись, розпластавшись. Голова його покоїлася на подушці, а тіло скотилося [з сіряка] на землю (Панас Мирний, I, 1954, 174); Чорна смушева шапка скотилась з голови на траву (Нечуй-Левицький, II, 1956, 168); Там, скотившись з подушок, лежить на голому полу хвора Макариха (Любов Яновська, I, 1959, 52);
//  Сунучись, переміщатися в інше місце, нахилятися (перев. про голову). Її голова скотилась на залом спинки канапи, аж звісилась набік (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 257);
//  Спускатися до горизонту (про місяць, сонце і т. ін.). Місяць поволі скочувався у лісову гущавину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 78); Сонце за обрій скотилось В тихі покої свої... (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 99); Скотилася в небі зірка (Анатолій Шиян, Балавда, 1957, 51);
//  Переміщатися, стікати, текти вниз (про воду, сльози, краплі поту і т. ін.). Скочуючись по схилу, стічні води руйнують ґрунт (Колгоспник України, 3, 1956, 39); Одна по одній виступали і скочувалися по жовтих запалих щоках круглі, прозорі горошинки сліз (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 16); Майор сидів блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 230); З гострих кінців листя дощинки [дрібні краплі дощу] скочувалися на лопушиння (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 91); З Мар'янчиних очей на білий халат скотилася сльоза (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 213).

2. З'їжджати, спускатися вниз по похилій поверхні. Повозка скочується з горбка в долину, проскакує дерев'яний місток на потічку (Мирослав Ірчан, I, 1958, 305); Показались перші лави петлюрівців. Вони скочувалися в балку з гвинтівками наперевіс (Олександр Довженко, I, 1958, 183); З гори скотилась велика повозка і стала перед порогом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 143); Мотоцикл скотився з насипу у рівчак (Юрій Смолич, V, 1959, 790); Кінь уже стояв на ногахг позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 102).

3. розм. Швидко спускатися, збігати, злазити звідки-небудь. Стернями та картоплищами я скочуюсь до микитівського ставочка, де були отакенні коропи, аж поки їх не повиглушували бомбами (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 107); Він вихорем пронісся мимо кімнати Кажана, скотився на перший поверх і побіг довгим коридором до виходу (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 55); Скотившися з велосипеда, вона ухопила Тосю в обійми (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 57).

4. перен. Відмовляючись від попередніх поглядів, відходити, відступати до чого-небудь (перев. від чогось передового, прогресивного). Ревізіоністи заперечують історичну необхідність соціалістичної революції і диктатури пролетаріату, керівну роль марксистсько-ленінської партії, підривають основи пролетарського інтернаціоналізму, скочуються до націоналізму (Програма КПРС, 1961, 37); З початку першої світової війни праві керівники соціал-демократичних партій II Інтернаціоналу, які давно вже скочувалися в болото реформізму, повністю зрадили справу робітничого класу (Комуніст України, 9, 1964, 18); Не треба надто простолінійно розуміти і знамениту формулу Чернишевського: «Прекрасне — це життя», бо тоді можна скотитись до грубого натуралізму (Максим Рильський, IX, 1962, 165).

5. перен. Наступати, надходити. Тихо скотився сумрак на сю веселу маленьку оселю (Гнат Хоткевич, I, 1966, 43).
Камінь із серця скотився див. серце; Наче (ніби і т. ін.) камінь скотився з душі див. камінь.

6. тільки недок. Пас. до скочувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 309.

Коментарі (0)