в означеннях
Тлумачення, значення слова «скочити»:

СКОЧИТИ, чу, чиш, док.

1. Зробити стрибок куди-небудь. Алі перекинув голі ноги через край човна і скочив у воду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 390); Гервасій скочив 8 купини на купину, вибрався на твердіше (Михайло Стельмах, I, 1962, 346);
//  з чого. Стрибнувши, спуститися, злізти з чого-небудь. — Що, мамо? — одказав старший син і скочив з печі назустріч їй (Марко Вовчок, I, 1955, 290); Кіт із лежанки скочив і пішов (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 147); Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги (Томчм Готель.., 1960, 69);
//  на кого — що, у що. Стрибнувши, піднятися, залізти куди-небудь. Він скочив на свого коня і шпигнув його острогами (Іван Франко, VI, 1951, 63); Фокстер'єр.. скочив на крісло і сів на свій обрубаний хвостик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 385); Довбуш.. хотів з розгону скочити на сіно, щоб налякати хлопця (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 96); Генерал, трохи сутулячись, легко скочив у сідло (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 86); Мар'яна скинула чобітки, скочила на ліжко, розпростерлась на ньому (Михайло Стельмах, II, 1962, 400); Женя раптом, як кізка, скочила мені на спину (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 181);
//  Вистрибнути з чого-небудь назовні. Незабаром він прибув на передмістя, скочив з маленького, легенького вагончика і побіг в долину (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 58); Тоня, скочивши з машини, одразу підбігла до батька (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 65);
//  Швидко наблизитись, підбігти до кого-, чого-небудь. Сальтане, щось почувши знадвору, стрепенулася, скочила до дверей (Леся Українка, III, 1952, 714); Офіцер, як кібець, скочив до переляканої Уляни і одним ривком роздер дівчині ношене плаття (Іван Ле, Право.., 1957, 135);
//  Швидко віддалитися від кого-, чого-небудь. Мати скочила від плуга, стала між уланом і сином, готова за хлопця прийняти кару (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 18);
//  через що. Стрибнувши, перебратися через що-небудь. Поки там один скочив [робітник].. через паркан і побіг шукати Ну ти, я напомацки поліз до ями (Іван Франко, IV, 1950, 18); Василь скочив через вузьку річечку й пішов між вербами (Нечуй-Левицький, II, 1956, 62);
//  перен., розм. Непослідовно, безладно, швидко перейти від одного до іншого у розмові, думках і т. ін. Розмова скочила на національний ґрунт (Нечуй-Левицький, III, 1956, 234).
Скочити в гречку див. гречка; Скочити через пліт див. пліт.

2. Швидко встати, піднятися з чого-небудь. Злякалась [Маруся], скочила з місця, та й не може ступить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 36); Панич, як заєць, скочив з-за столу і, не надіваючи одежі, дьорнув, наче вітер, з хати (Панас Мирний, IV, 1955, 60); Вранці скочила [Марія] з постелі, немов хто підкинув (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 295);
//  до чого, рідко. Швидко, з запалом взятися за що-небудь. Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 234).
 Скочити на ноги — швидко встати на ноги. Мов ужалена змією, скочила Маруся на ноги (Гнат Хоткевич, II, 1966, 122); Олег Іванович швидко скочив на ноги і зазирнув у запічок (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 17).

3. Швидко сходити, з'їздити куди-небудь. Дворак верхи кудись скочив і повернувся незабаром (Марко Вовчок, I, 1955, 175); — Скочиш зараз до Опеньковець по панотця, нехай приїдуть мене висповідати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 223); [Костик:] Побудете, дідусю, зараз за радиста, а я скочу у лісок та виріжу древко для перехідного прапора (Захар Мороз, П'єси, 1959, 180).

4. Не утримавшись на чому-небудь, упасти. Пляшка горілки скочила з стола слідком за скатеркою і покотилась по землі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 56); Пан тріпнув патлатою чуприною, і чудернацькі окуляри, блиснувши сонцем, скочили з носа і зателіпалися на чорній шворці (Михайло Стельмах, I, 1962, 49).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 308.

Коментарі (0)