СКОЦЮ́БЛЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що скоцюрблений. Найбільшим виявом його любові було, коли покладе бувало синові важку скоцюблену руку на голову (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 161).
СКОЦЮ́БЛЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що скоцюрблений. Найбільшим виявом його любові було, коли покладе бувало синові важку скоцюблену руку на голову (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 161).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 308.