СКОЛО́ШКАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до сколошкати. Маланка скочила з призьби і пожбурнула грудкою. Квочка з курчатами кублилась на грядках і, сколошкана, сердито квоктала та стовбурчила пір'я (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14).
2. у знач. прикм. Розкуйовджений, кошлатий (про волосся, шерсть і т. ін.). Вітер тріпав сколошканий чуб (Юрій Смолич, Дитинство, 1937, 65).