СКОЛИХНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Почати
коливатися, хитатися, гойдатися. Важко шубовснули
[міни] в річку, і вона сколихнулась, здається, до самого
дна (Олесь Гончар, III, 1959, 352); М'яко сколихнулось купе,
замигтіли вогні ліхтарів у вікні (Євген Кротевич, Сини.., 1948,
12); Перед очима Ореста сколихнувся, поплив туман
(Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 25); Над полем прогуркотіли
перші гарматні постріли, сколихнулася земля, заклубочився
дим (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 281);
// Почати
рухатися, метушитися. Від возів і гармат сколихнулася
чорна хмара піших (Іван Ле, Україна, 1940, 90); Враз
натовп сколихнувсь, розступивсь, даючи дорогу новим
прибульцям (Олесь Гончар, II, 1959, 14); Олександр знову
прочитав приговор, і ще дужче сколихнулися селянські
голови (Михайло Стельмах, I, 1962, 627).
2. перен. Почати хвилюватися, обурюватися; ставати збудженим, пожвавленим. Натовп знову сколихнувся, залементував, завив... Десятки рук простяглися до Романа [палія], вирвали його в тих, хто держав, і штовхнули.. просто в полум'я (Борис Грінченко, II, 1963, 304); — Із району у ваше село їдуть карателі, — сказав він тихо, але всі почули його слова, і юрба сколихнулася (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 529); Сьогодні стільки подій мало відбутися в селі, що сколихнулося відразу мало не все тритисячне населення Бородянки (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 173).
3. перен. Виникнути, з'явитися (про почуття, думки і т. ін.). Опанас став і довго дивився вслід своєму синові.. І сколихнулось у ньому глибоке бажання рушити кудись за сином, наздоганяти неповоротне (Олександр Довженко, I, 1958, 85); Ціла буря почуттів сколихнулася в моєму серці, поки я слухала Ніну (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 114).