СКОНФІСКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
сконфіскувати. Наприкінці 1886 року була надрукована
програма «Поступу» [журналу], невдовзі сконфіскована
поліцією (Вітчизна, 2, 1967, 165);
// сконфісковано, безос.
присудк. сл. Рішенням суду перший номер його [журналу]
було сконфісковано (Петро Колесник, Терен.., 1959, 291).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 295.