в означеннях
Тлумачення, значення слова «скорбіти»:

СКОРБІТИ, скорблю, скорбиш і рідко скорбію, скорбієш; мн. скорблять; і СКОРБУВАТИ, ую, уєш, недок., по кому—чому, за ким—чим і без додатка, книжн., рідко.

1. Дуже печалитися, тужити. Кармель нічого не одказував — ходив він часом дні цілісінькі, не промовляючи ні до кого словечка, скорбіючи та сумуючи (Марко Вовчок, I, 1955, 355); Розкидані по нетрях несходимих, На чужині в тяжкій самотині — ..Вони скорблять по рідній стороні (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 19); Скорбує душа, гадаючи, що так і буде (Гнат Хоткевич, II, 1966, 377); Стара земля про все на світі знає — Чи радість, чи журба в людей буває. Бо люди — це її любимі діти. За всіх старій доводиться скорбіти (Платон Воронько, Казка.., 1957, 65).

2. заст. Бути хворим. Ой щоб спало [дитя] — щастя мало, Да щоб росло — не боліло, На серденько не скорбіло! (Українські народні пісні, 2, 1965, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 297.

Коментарі (0)