в означеннях
Тлумачення, значення слова «скорботний»:

СКОРБО́ТНИЙ, а, е.

1. Який глибоко переживає, страждає від чого-небудь (про людину); печальний, сумний; протилежне радісний. Замовкне Щур, покірний, скорботний (Степан Васильченко, I, 1959, 230); Скорботна: жінка в чорній хустці, зав'язаній по-старомодному, склавши руки на колінах, дивиться прямо перед собою. — Мати, — каже Сагайда (Олесь Гончар, III, 1959, 121); Над вигоном знову знявся лемент і тужне голосіння скорботних матерів, жінок і сестер вербівських рекрутів (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 43);
//  Який виражає глибокі переживання, страждання; власт. людині, що так переживає, страждає. По скорботному виразу його очей видно було, що смерть Аркадія вразила його глибоко (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 158); Нервовий тик довго смикав його тонкі губи, і вираз суворого обличчя став скорботним (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 130); Вона стояла зі скорботною усмішкою на вкритім пилом обличчі (Андрій Головко, I, 1957, 52);
//  заст. Пов'язаний з трауром; траурний. Його поклали на скорботні мари. Та стяг над ним у бій нещадний звав! Ішли бійці... — Тримайтесь, комунари! — Вперед їх вів Домбровський Ярослав (Микола Терещенко, Серце.., 1962, 14); Скорботний марш; Скорботне . вбрання.

2. Сповнений, пройнятий скорботою, смутком, тугою; який містить у собі що-небудь сумне, тужливе. Як він [Шопен] пішов без вороття, То звуки Моцарта, скорботні і величні, Його проводили у сутінки довічні (Максим Рильський, III, 1961, 215); Мертвим належне віддав я; для тебе, читачу сердечний, Знову продовжую я повість скорботну свою (Микола Зеров, Вибр., 1966, 335); То був спів урочистий, сповнений возвеличення подвигу та увіковічення світлої пам'яті загиблих бойових товаришів, — скорботний спів над братською могилою невідомих солдатів (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 69); Скорботна звістка;
//  Який завдає скорботи, який є причиною скорботи. Коли, наспівавшись, солдати вкладалися спати, то один, то другий підсідав до Шевченка і починав тиху розмову або розповідав йому своє минуле і скорботні події, які привели його сюди (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 214);
//  Тяжкий, безрадісний. На глибині сибірських руд Кохайте світлі почування: Не згине ваш скорботний труд І дум високе прямування (Павло Грабовський, I, 1959, 272); Квола і немічна є людина сама одна, і все життя самотнього скорботне (Олександр Довженко, I, 1958, 499).

3. Який викликає, навіває скорботу, який справляє сумне враження. Немало я пройшов скорботних сіл, Простором спеченим, бездонним (Михайло Стельмах, V, 1963, 167); Проглянув був місяць скорботний з-за лип, Поглянув — жахнувся й сховався углиб (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 87); Надходить присмерк. Затяжний, Скорботний вечір листопада (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 125).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 297.

Коментарі (0)