СКОРІШЕ, рідше СКОРІШ, присл.
1. Вищ. ст. до
скоро 1. Піп хоче великого приходу, а сам жде, хоч би
хто скоріше вмер (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 222); — Іди,
сину, щасливим.. Бережи здоров'я на чужині, про нас
не забувай та скоріше вертайся (Михайло Стельмах, I, 1962, 472);
Усі товпились коло човнів, кожний хотів скоріш зайняти
місце, примостити свої клунки (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
350).
♦ Скоріше (скоріш) всього — найімовірніше. Ми,
певне, не приїдемо, бо, скоріш всього, ми і на великдень
тут зостанемось, щоб не перебивать Лілі учення
(Леся Українка, V, 1956, 134).
2. Точніше, більшою мірою, в більшій мірі. Я все ж
таки трошки оптимістка, чи то скоріш прогресистка,
і думаю, що світ іде не до гіршого, а до кращого (Леся Українка,
V, 1956, 164); Одержане завдання не було для нього
тягарем, воно скоріше було йому благословенням і
перепусткою в царину бажаних подвигів (Олесь Гончар, III, 1959,
432).
Скоріше (скоріш)..., ніж (аніж)... — уживається
у порівняльному звороті із знач.: а) краще, охочіше.
[Нартал:] Римлянин всяк загине сам скоріше, ніж
варвару дасть волю (Леся Українка, II, 1951, 431); б) більше.
Шукаючи очима, де б сісти, він тихо поніс свою загорнену
у білий підрясник, скоріш жіночу, ніж чоловічу,
постать до садової лавки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314); — Гордію
Івановичу!.. Пізнавши скоріш з голосу, ніж з вигляду,
Грибовського, переляканий Мандрика швидко зачинив
двері (Олександр Довженко, I, 1958, 371); Вони [грузовики] скоріше
нагадували кримські каруци, аніж машини дальнього
слідування (Василь Кучер, Голод, 1961, 435).