в означеннях
Тлумачення, значення слова «скоромовка»:

СКОРОМО́ВКА, и, жін.

1. Швидка, поспішна мова або швидкий темп мови. Було добре чути кожен тихий голос, гірке схлипування Катрусі і заспокійливу скоромовку розгніваної Уляни, Чумакової жінки (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 79); — А я оце у Калинівку приїхала, — солоденькою скоромовкою затріскотіла стара, — дай, думаю, зайду, погляну, як мої діточки поживають (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 123);  * Образно. В темряві чулися крики поранених, голоси команди, тріск автоматних черг, важка скоромовка кулеметів, свист куль і сичання осколків (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 367);
//  у знач. присл. скоромовкою. Швидко, поспішно. Всю фразу Анатолій випалив скоромовкою (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 91); Ориська заговорила скоромовкою, з виразною ноткою каяття в голосі (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 161).

2. Жанр народної творчості — жартівливий вислів, скомпонований із важких для швидкої вимови слів. Різноманітними були засоби й методи виховання та навчання в народі. Серед них дуже важливу роль відігравала народна поетична творчість.. Загадка розвивала кмітливість і спостережливість. Скоромовка удосконалювала мову (Народна творчість та етнографія, 2, 1964, 85); Народні дитячі пісеньки, приказки, скоромовки, загадки, примовки, каламбури — усе це срібними росинками блищить і переливається на сторінках журналу [«Малятко»] (Радянська Україна, 8.I 1965, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 301.

Коментарі (0)