в означеннях
Тлумачення, значення слова «скорий»:

СКО́РИЙ, а, е.

1. Який швидко рухається; швидкий. В хаті стало тихо.. Нараз обізвалися, вдаряючи об шибки, грубі й скорі каплі дощу (Ольга Кобилянська, III, 1956, 227); Рвуться вдаль за вітром скорим кущі і трави на землі (Леонід Первомайський, II, 1948, 65); Немов вітри, вируйте хвилі скорі, до вас одних, до вас подібний я (Володимир Сосюра, II, 1958, 109);
//  Який проходить, відбувається у швидкому темпі. Пані наша.. з себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної (Марко Вовчок, I, 1955, 258); Скора хода розварила його лице, облила потом (Панас Мирний, I, 1954, 284); Сонце тим часом підбилося ген високо, і навіть скорий рух автомашини не здатний був перемогти його палючих променів (Юрій Смолич, I, 1958, 45).
 Піти (вийти і т. ін.) скорою ходою — піти, вийти і т. ін. швидко, не затримуючись. Піднявшись, скорою ходою пішов [Андрійко] до клуні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 443); Уперед вийшов Петро скорою ходою, а за ним пхається нерадо Семен (Лесь Мартович, Тв., 1954, 122); Скорий поїзд, розм. — пасажирський поїзд, який рухається з підвищеною швидкістю, без зупинок на маленьких станціях. До перону прискочив скорий поїзд і через хвилину помчав далі (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 359); З окриленим серцем летів я в столицю У поїзді скорім крізь луки й бори (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 15); Скорим маршем пройти (дістатися і т. ін.) — за менший строк, ніж належить, пройти, дістатися і т. ін. Звідти уся банда мала скорим маршем, верхами дістатися до Косова і вдарити несподівано (Гнат Хоткевич, II, 1966, 233); Скорим маршем пройшла їзда на свіжих семиградських конях (Іван Ле, Україна, 1940, 173).

2. Який здійснюється, провадиться швидко, без затримки, в короткий проміжок часу. Де руки й охота, там скора робота (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 81); Какора.. штурхнув [Сивоока] під бік, але відразу й відскочив, остерігаючись скорої здачі (Павло Загребельний, Диво, 1968, 186);
//  Який повинен з'явитися, відбутися, статися через короткий проміжок часу, незабаром. Потім мені ворожили. Мені випало скоре багатство, лист і дорога (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 247); Тільки й розмови було [у селі] про скорий князів приїзд (Гнат Хоткевич, I, 1966, 95); Не ототожнюйте гітлеризм з німецьким народом! Не ототожнюйте скору безславну загибель гітлеризму з долею Німеччини! (Олександр Довженко, III, 1960, 34).
 У (в) скорому часі; У (в) скорий час — незабаром, швидко. Перші [1917 р.] звістки про революцію в Петрограді були одержані на Україні 27 лютого і в скорому часі розійшлися по всій її території, викликавши величезне політичне піднесення трудящих (Комуніст України, 2, 1967, 30); [Василько (твердо):] Гадаю, в скорий час я повернусь; Бо я не злодій, не убив нікого, Чого ж тримати стали б там мене? (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 568).
До скорого побачення див. побачення; На скору руку див. рука; Скорим поглядом окидати (окинути) — те саме, що Дивитися (глянути і т. ін.) бистрим оком (див. бистрий). — Ще ж тобі за лихо таке?.. — Багато, Грицьку, розказувати... — ще раз зітхнувши, одмовив Чіпка й скорим поглядом окинув хату (Панас Мирний, II, 1954, 168).

3. розм. Бистрий, швидкий у своїх діях, рішеннях і т. ін.; моторний, спритний. Андрійко скорий був, палкий, як іскра (Марко Вовчок, I, 1955, 275); Він сидів.. тихо.., а вона, легка та скора, знай крутилася коло його (Панас Мирний, III, 1954, 279); — Наглядай як слід в коморі, Бо ті Миші красти скорі (Іван Франко, XII, 1953, 34);
//  у знач. ім. скорий, рого, чол., розм. Той, хто швидко, вправно працює. Лінивому горб на животі, а скорому на плечах (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 192);
//  до чого. Охочий, прихильний до чого-небудь. Катруся була завжди скора до сміху й жартів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 127).
Скорий на бігу — який швидко бігає. Камилла страшна войовниця І знахурка, і чарівниця, І скора на бігу була (Іван Котляревський, I, 1952, 197); Скорий на руку див. рука.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 298.

Коментарі (0)