СКОРИ́НА, и, жін.
1. Твердий зовнішній шар хліба,
пирога і т. ін. [Хор:] Гоп, мої гречаники, гоп, мої
білі, Чого ж мої гречаники на скорині сіли? (Марко Кропивницький, V,
1959, 254);
// Кусок хліба, пирога і т. ін. [Бекер:]
Будуть мені ткачі за скорину робити (Леся Українка, IV,
1954, 230).
♦ Хліба ні скорини — нема ні куска хліба; нема
ніякої їжі. Ой, косили косарики Півтори неділі, — Не
бачили косарики Хліба ні скорини (Українські народні думи.., 1955,
266).
2. Верхній затверділий шар чого-небудь. — Може б, ти побув сьогодні дома?.. — Не можу, мамо, — глухо відповів [Дмитро], розбиваючи носком скорину снігу (Михайло Стельмах, II, 1962, 396).
3. рідко. Те саме, що шкірка.