в означеннях
Тлумачення, значення слова «скошувати»:

СКОШУВАТИ 1, ую, уєш, недок., СКОСИТИ, скошу, скосиш, док., перех.

1. також без додатка. Зрізати косою або косаркою траву, збіжжя і т. ін. Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш (Олесь Донченко, I, 1956, 50); Поки жнемо — доти й їмо, а як скосили — то все й поїли (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 46); [Казидорога:] А він тим часом поле вибрав і засіяв, луку скосив і забрав сіно (Іван Франко, IX, 1952, 389); Одцвілися волошки у липні, А у серпні скосили жита (Іван Нехода, Під.. зорею, 1950, 172);  * У порівняннях. Купка [людей] заколихалася, затупцювалася. Це зразу, мов її хто косою скосив, пала на коліна додолу (Панас Мирний, III, 1954, 308); Повела [кохана] очима, як скосила. Холодком повіяло від неї (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 52);
//  перен. Різким ударом збивати, зрізувати що-небудь. Зненацька бронемашини відкрили вогонь. Кулемети їх, як ножем, скошували стебла соняшників та кукурудзи, в якій залягли наступаючі (Олесь Гончар, II, 1959, 318); Дуб падав не сам. За одним замахом він скосив десятки дерев, що росли поблизу (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 49).

2. перен. Позбавляти життя; знищувати, вбивати. Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Дока доля серед поля Обох не скосила (Павло Грабовський, I, 1959, 521); Тиф скосив сестру так швидко і раптово... (Володимир Сосюра, II, 1958, 417); Іван вогнем із автомата Скосив п'ятьох [фашистів], що йшли на нього (Олександр Підсуха, Загули.., 1960, 52); — Не судилось мені бути коханою жінкою і дружиною. Вже у самому Берліні недобиті фашисти скосили мого рідного Ваню (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 20);
//  безос. Розпоряджаючись, він стояв уже під самим світлом, де його щомиті могло скосити бандитською кулею (Олесь Гончар, II, 1959, 170).
 Смерть скосила див. смерть.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 310.

Коментарі (0)

СКОШУВАТИ 2, ую, уєш, недок., СКОСИТИ, скошу, скосиш, док.

1. перех. Надавати чому-небудь косої форми, положення, напряму. Для зменшення тертя об метал бокові грані свердла скошують під кутом 2—3° (Практикум з машинознавства, 1957, 70); — Бог з ними, 8 його книжками! Я давно його книжок не читаю й не читатиму. Нехай вже Ольга читає, — сказала Катерина з злістю, скосивши набік свій рот (Нечуй-Левицький, I, 1956, 568).

2. перех., що і неперех., чим. Повертати, обертати в певний бік (очі, погляд). Він сидить у повній задумі, весь час.. скошуючи очі вбік (Юрій Яновський, I, 1958, 136); — Хочеш, я їх зараз вкладу! — прошепотів Леонід, скошуючи погляд на німців (Олесь Гончар, IV, 1960, 60); Лазар скосив жовті білки і скривлений дивився услід йому з лихою цікавістю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 192); Подаючи Кифорові вогню, вчитель ще раз скосив на нього оком (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 310.

Коментарі (0)