в означеннях
Тлумачення, значення слова «скотина»:

СКОТИ́НА, и, жін.

1. збірн. Те саме, що скот. Скотина Іде пасучися, рядком Ідуть за нею батько й мати (Тарас Шевченко, II, 1963, 362); Вигнав пастушок скотину на поляну (Гнат Хоткевич, I, 1966, 136); На цих землях і велося панське господарство, де сіяли пшеницю та вирощували табуни скотини (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 85); [Мотря:] Піди, синашу, та допоможи дідові упорядкувати скотину (Захар Мороз, П'єси, 1959, 15);
//  Одна тварина. Та й справді, хороший був ослик, людяний, смирний, слухняний. Жалко скотину (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 151);  * У порівняннях. — Кундель, бач, який здоровий, мов скотина (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 130).

2. перен., розм. Про грубу, жорстоку, підлу людину. Вона допевнилася, що її муж — скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов'ю? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 268);
//  Уживається як лайливе слово. — Ґудзь! — обізвав учитель. — Сюди!.. — Накарачки, скотино! — гукнув учитель (Панас Мирний, I, 1954, 328); — Пробачте, я інтелігентна людина, і прошу... — Я теж інтелігент! — ледве стримуючи лють, роздільно і тихо сказав Щорс. — Ми обоє вчились на народні гроші, скотина (Олександр Довженко, I, 1958, 172); — Но, но! — галасує начальник поліції. — Не пащекуй, скотино! (Юрій Яновський, I, 1954, 171).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 307.

Коментарі (0)