СКОТИНЯ́КА, и, жін., розм. Те саме, що скотина. Чечени кожного дня пороли кинджалами горло скотиняці, вловленій на дорогах та пастівниках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 462); [Шевцов:] Чорти б його взяли... цю скотиняку Новаковича!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 522); [Сторож:] Не купець, а скотиняка!.. Ще й шубу панську нап'яв!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 217).