в означеннях
Тлумачення, значення слова «сковзнути»:

СКОВЗНУТИ, ну, неш, док.

1. Однокр. до сковзати. — Рушаймо! — скомандував Вершомет, І лижі сковзнули по сніговій ковдрі, що вкривала крижане поле (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 168); Він машинально спустив весло на турка, але весло сковзнуло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 386); Стара кожушина сковзнула з рамена й поволі зсовувалася додолу, але Литка не затримував її (Григорій Епік. Тв., 1958, 110); Він почав висмикувати ногу з твані, і гумовий чобіт сковзнув з його ноги (Антон Хижняк, Килимок. 1961, 16); Байдарка хутко сковзнула нагад до озера (Юрій Смолич, I, 1958, 79); Софійчина рука сковзнула по стриженій Семеновій голові і впала (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 97); Похмурий погляд Богуна сковзнув по ніжній стрункій постаті Оксани (Яків Качура, Вибр., 1953, 103); Світло від фар сковзнуло узгір'ям (Олесь Донченко, VI, 1957, 379); Іноді звузяться [у хлопця] злорадно очі й навіть усмішка сковзне по губах (Андрій Головко, II, 1957, 275).

2. Швидко, непомітно злізти, вийти, вибігти, пролетіти; швидко зникнути де-небудь. Пізно за північ у шибку постукотів іще хтось. Галька кішечкою сковзнула з ліжка й вибігла в сіни (Андрій Головко, I, 1957, 174); Десь далеко-далеко загавкав собака. З саду вилетів кажан і безшумно сковзнув повз веранду (Микола Трублаїні, II, 1950, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 289.

Коментарі (0)