в означеннях
Тлумачення, значення слова «скрадливий»:

СКРА́ДЛИВИЙ, а, е.

1. Який пестощами, догоджанням здатний, уміє увійти в довір'я; улесливий. Не все спокійне ще під Шипкою І в Плевнах трудових. Там [у Болгарії 1933 року] тінь обличчя шкідникового, Скрадливий зрадник там, Але життя не вбито нового, Клянусь новим життям! (Максим Рильський, II, 1960, 13);
//  Власт. такій людині (про голос, характер і т. ін.). Говорив він тихим, скрадливим голосом (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 62);
//  Розрахований на те, щоб викликати прихильність, довір'я до себе. Мати гадає, що ця новина прикро вразила його, і своєю скрадливою відповіддю хоче применшити її гостроту… (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 99); В зелених очах князя світилася скрадлива ласкавість (Яків Качура, Вибр., 1947, 212).

2. Ледве чутний; з намаганням бути тихим, не чутним (про стукіт, кроки, шерех і т. ін.). Почувся стукіт у двері, обережний і скрадливий, Сагайдак обернувся (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 3); Людмила Забойська допитливо глянула на двері, за якими чулися скрадливі кроки, і стишила голос (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 167); Усенкова почула за ворітьми скрадливий шерех (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 300);
//  Непомітний; з намаганням бути непомітним; потайний. За сніданком Зіна знехотя клювала виделкою, кидала скрадливі погляди на лобатого студента в червоній тенісці (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 291).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 311.

Коментарі (0)