в означеннях
Тлумачення, значення слова «скрекотати»:

СКРЕКОТАТИ, очу, очеш і СКРЕКОТІТИ, очу, отиш, недок.

1. Видавати скрекіт (у 1 знач.). Сорока в дворі скрекоче, Гостей возвіщає (Українські поети-романтики... 1968, 404); Нечутно промайнув кажан, скрекоче коник — тут і там — снуються миші (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 129); Розквакались, плигають, скрекотять [жаби] (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 122);
//  перен., розм. Швидко, безупинно говорити. — А ти, сороко, не скрекочи... Киш на своє гніздо! — скрикнув він на неї [Параску], скоса блимнувши оком (Панас Мирний, IV, 1955, 362); Тишу порушувало двоє: Вінцусиха, що скрекотіла, як сорока, то тут, то там, і п'яний Яшка Смолюк (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 153).

2. перен. Утворювати скрекіт (у 2 знач.). З мого села д◊сь під горою, у вишнях, скрекоче кулемет (Григорій Косинка, Новели, 1962, 56); Тут неугавно скрекотіли три лобогрійки на одній одноманітній, але бадьорій ноті (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 315.

Коментарі (0)