в означеннях
Тлумачення, значення слова «скрючений»:

СКРЮ́ЧЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до скрючити 1. Нероб омріяний Ваал На горах золота сидить, І з пальців, скрючених від жаху, Під молитви й церковний спів Стікає кров робітників… (Володимир Сосюра, I, 1957, 471); Постаті Дмитра та Дзюби зникають у клубку скрючених злобою та істерією ворожих тіл (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 101);
//  у знач. прикм. — Ну-ну! Я тобі дам! — посварилася на його своїм скрюченим пальцем баба. — Ви всі, бачу, шибеники однакові (Панас Мирний, III, 1954, 303); Лишився Рос лежати під плотом, на снігу, із виряченими очима, скрюченими руками, поцілений кулею у серце (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 200).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 331.

Коментарі (0)