СКРОМНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до скромний. [Маня:] Такий невинний, скромненький, святенький, задуманий.., а він ось що [злодій]! (Іван Франко, IX, 1952, 17); У кімнату заходить висока, чорноброва дівчина з розкосими очима, в скромненькому зеленому пальті (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 75).