в означеннях
Тлумачення, значення слова «скромний»:

СКРО́МНИЙ, а, е.

1. Який не любить підкреслювати свої заслуги, достоїнства і т. ін., хизуватися ними. Про мене склалася така думка, що я — людина надзвичайно скромна, і я боюся своїх читачів розчарувати (Степан Васильченко, IV, 1960, 56); Це була манера розповіді старих солдатів і скромних людей — захоплюватись діями товаришів і лишати себе в тіні (Юрій Смолич, День.., 1950, 10);
//  Який не претендує на особливе становище. Мічурін усміхнувся. Він дуже любив цього скромного трудівника, завжди привітного й доброзичливого (Олександр Довженко, I, 1958, 417).

2. Стриманий у поводженні, вихований; протилежне розв'язний. Чистота тут ідеальна, народ скромний, трохи суворий у звичаях (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 333); Ми стали скромні, стали непомітні, Скупі на жест і мову запальну (Микола Зеров, Вибр., 1966, 84); Навідав [листоноша] його з цілою юрбою внуків та внучок. — Чудові плоди у вас, Федоре Кузьмичу, чудові, душа радіє, — лагідно говорив Мічурін, дивлячись на скромних вродливих дітей (Олександр Довженко, I, 1958, 449); Стривайте, та хіба ж це Мишуня? Скромний, сором'язливий, неквапливий, незграбний Мишуня? Заляканий дівчатами, червоний перед ними од сорому за власну безпомічність? (Юрій Яновський, II, 1954, 139);
//  Морально стійкий; цнотливий. Розбещені дівчата його не цікавили, а скромні, хороші дівчата хоч і вабили, але.. серйозних намірів у нього не було (Андрій Головко, II, 1957, 514);
//  Який свідчить про стриманість у поводженні, вихованість. — У нас є королі, артисти, великі злочинці, великі інквізитори, а я теж не остатнього рангу особа, — його скромний вид сперечався з його остатніми словами (Леся Українка, III, 1952, 579); Каринський з цікавістю придивився до скромної постаті виконроба (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 42).

3. Який нічим не виділяється серед інших, не має ніяких особливих рис, ознак і т. ін.; не видатний; простий, звичайний. Подаючи.. скромну автобіографію, я не маю на меті, ні прихованій, ні явній, виставляти себе як виняткову людину (Степан Васильченко, IV, 1960, 8);
//  Невигадливий — в оздобленні, оформленні і т. ін. Підходять пані Люба з панною Ромцею. Панна в темному, скромному вбранні (Степан Васильченко, III, 1960, 476); Увесь Богунський полк стояв на колії перед скромним вокзалом Унечі (Олександр Довженко, I, 1958, 147); Він сів у скверику напроти райкому і довго дивився на скромний сірий будиночок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 309); У квітні 1840 року в Петербурзі вийшло перше видання «Кобзаря». На скромній сіренькій обкладинці напис: «Т. Г. Шевченко. Кобзарю (Вітчизна, 3, 1967, 170); Він уже бачив каштанові кучері, які вибилися з-під скромного берета (Олесь Донченко, VI, 1957, 195); Його [В. І. Леніна] портрет — в селянській хаті скромній, Його портрет — в землянці у бійця (Максим Рильський, II, 1960, 197);
//  Який не привертає уваги; неяскравий; непоказний. Зацвіла на скелі крем'янистій Скромна квітка (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 22); Рості на них [могилах] подорожник.., будяк, скромні, лагідні незабудки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Ласкаві метелики із скромними крильцями сідають на подорожники, на деревій (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 205).

4. Недостатній щодо кількості, якості і т. ін. Серед дуже скромних страв стала гранчаста пляшка з розведеним спиртом (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 12); Скромна вечеря перетворювалася в добрячу гулянку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 206); Трапеза була сита, але суворо скромна (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 130);
//  Без претензій на розкіш, багатство і т. ін. — Прийміть, любий наш пане директоре, цей скромний дарунок на спомин від удячних учениць! По цім слові подало йому дівчатко прегарний альбом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 196); На не дуже бучному, скромному весіллі, де були тільки найближчі товариші і родичі, Михайло навіть випив більше, ніж дозволяв собі, і зухвало кричав «гірко» (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 105);
//  Без пишних фраз, без перебільшених оцінок і т. ін. Я не проти, що вона, Та статейка, скромна (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 194).

5. Невеликий, незначний. Гармату поставлять [повстанці] на п'єдестал як пам'ятник епохи гордих своїх діянь і дивитимуться на неї з усміхом, дивуючись її скромним розмірам: всі гармати минулого здаються скромними (Олександр Довженко, I, 1958, 52); Скромний бюджет; Скромний титул;
//  Обмежений (про бажання, вимоги і т. ін.). Чуючи скромні і дрібні жадання робітницькі, він.. починав уже сміятися з робітників (фр., V, 1951, 435); Добре, що хоч сусіда його згодився помінятися з Чумаком місцями, хоч сіли вдвох — і то.. добре. Але це тільки першого дня на таких скромних умовах помирився хлопець (Андрій Головко, II, 1957, 264).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 324.

Коментарі (0)