СКРО́МНИЙ, а, е.
1. Який не любить підкреслювати
свої заслуги, достоїнства і т. ін., хизуватися ними. Про
мене склалася така думка, що я — людина надзвичайно
скромна, і я боюся своїх читачів розчарувати (Степан Васильченко,
IV, 1960, 56); Це була манера розповіді старих солдатів
і скромних людей — захоплюватись діями товаришів
і лишати себе в тіні (Юрій Смолич, День.., 1950, 10);
// Який
не претендує на особливе становище. Мічурін
усміхнувся. Він дуже любив цього скромного трудівника,
завжди привітного й доброзичливого (Олександр Довженко, I, 1958,
417).
2. Стриманий у поводженні, вихований; протилежне
розв'язний. Чистота тут ідеальна, народ
скромний, трохи суворий у звичаях (Михайло Коцюбинський, III, 1956,
333); Ми стали скромні, стали непомітні, Скупі на
жест і мову запальну (Микола Зеров, Вибр., 1966, 84); Навідав
[листоноша] його з цілою юрбою внуків та внучок.
— Чудові плоди у вас, Федоре Кузьмичу, чудові, душа
радіє, — лагідно говорив Мічурін, дивлячись на скромних
вродливих дітей (Олександр Довженко, I, 1958, 449); Стривайте,
та хіба ж це Мишуня? Скромний, сором'язливий,
неквапливий, незграбний Мишуня? Заляканий дівчатами,
червоний перед ними од сорому за власну безпомічність?
(Юрій Яновський, II, 1954, 139);
// Морально стійкий;
цнотливий. Розбещені дівчата його не цікавили,
а скромні, хороші дівчата хоч і вабили, але.. серйозних
намірів у нього не було (Андрій Головко, II, 1957, 514);
// Який
свідчить про стриманість у поводженні, вихованість.
— У нас є королі, артисти, великі злочинці, великі
інквізитори, а я теж не остатнього рангу особа, — його
скромний вид сперечався з його остатніми словами
(Леся Українка, III, 1952, 579); Каринський з цікавістю
придивився до скромної постаті виконроба (Юрій Шовкопляс, Інженери,
1948, 42).
3. Який нічим не виділяється серед інших, не має
ніяких особливих рис, ознак і т. ін.; не видатний;
простий, звичайний. Подаючи.. скромну автобіографію,
я не маю на меті, ні прихованій, ні явній, виставляти
себе як виняткову людину (Степан Васильченко, IV, 1960, 8);
//
Невигадливий — в оздобленні, оформленні і т. ін.
Підходять пані Люба з панною Ромцею. Панна в темному,
скромному вбранні (Степан Васильченко, III, 1960, 476); Увесь
Богунський полк стояв на колії перед скромним вокзалом
Унечі (Олександр Довженко, I, 1958, 147); Він сів у скверику напроти
райкому і довго дивився на скромний сірий будиночок
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 309); У квітні 1840 року в Петербурзі
вийшло перше видання «Кобзаря». На скромній
сіренькій обкладинці напис: «Т. Г. Шевченко. Кобзарю
(Вітчизна, 3, 1967, 170); Він уже бачив каштанові кучері,
які вибилися з-під скромного берета (Олесь Донченко, VI, 1957,
195); Його [В. І. Леніна] портрет — в селянській хаті
скромній, Його портрет — в землянці у бійця (Максим Рильський,
II, 1960, 197);
// Який не привертає уваги;
неяскравий; непоказний. Зацвіла на скелі крем'янистій
Скромна квітка (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 22); Рості
на них [могилах] подорожник.., будяк, скромні, лагідні
незабудки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Ласкаві метелики
із скромними крильцями сідають на подорожники, на
деревій (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 205).
4. Недостатній щодо кількості, якості і т. ін. Серед
дуже скромних страв стала гранчаста пляшка з розведеним
спиртом (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 12); Скромна
вечеря перетворювалася в добрячу гулянку (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 206); Трапеза була сита, але суворо скромна
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 130);
// Без претензій на
розкіш, багатство і т. ін. — Прийміть, любий наш
пане директоре, цей скромний дарунок на спомин від удячних
учениць! По цім слові подало йому дівчатко прегарний
альбом (Лесь Мартович, Тв., 1954, 196); На не дуже бучному,
скромному весіллі, де були тільки найближчі товариші
і родичі, Михайло навіть випив більше, ніж дозволяв
собі, і зухвало кричав «гірко» (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 105);
// Без пишних фраз, без перебільшених оцінок і т. ін.
Я не проти, що вона, Та статейка, скромна (Сергій Воскрекасенко,
З перцем!, 1957, 194).
5. Невеликий, незначний. Гармату поставлять
[повстанці] на п'єдестал як пам'ятник епохи гордих
своїх діянь і дивитимуться на неї з усміхом, дивуючись
її скромним розмірам: всі гармати минулого здаються
скромними (Олександр Довженко, I, 1958, 52); Скромний бюджет;
Скромний титул;
// Обмежений (про бажання, вимоги
і т. ін.). Чуючи скромні і дрібні жадання робітницькі,
він.. починав уже сміятися з робітників (фр.,
V, 1951, 435); Добре, що хоч сусіда його згодився
помінятися з Чумаком місцями, хоч сіли вдвох — і то..
добре. Але це тільки першого дня на таких скромних
умовах помирився хлопець (Андрій Головко, II, 1957, 264).