в означеннях
Тлумачення, значення слова «скроплювати»:

СКРОПЛЮВАТИ, юю, юєш і СКРОПЛЯТИ, яю, яєш, недок., СКРОПИТИ, скроплю, скропиш; мн. скроплять; док., перех.

1. без додатка і чим. Обдавати, вкривати краплями, бризками; оббризкувати. По вулицях повзли бочки з водою, скроплюючи куряву (Іван Франко, II, 1950, 306); Бачиш, як виповзли тучі, Громом потріскують рано, Скроплюють землі родючі (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 50); Там підсмалить [Михей кабанчика], там водою скропить, а потім ножем пошкребе (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 196);  * У порівняннях. На хвилину занімів [Бровко], а далі кивнув головою, ніби його скропили водою (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 123);
//  Виступати краплями на обличчі, тілі (про піт). Сахно і Петрова стояли трохи осторонь... Вони хвилювалися, може, більше від усіх. Їхні чола теж скропили крупні краплі холодного поту (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 204);
//  чим, заст. Збризкувати кого-небудь водою, щоб вилікувати, розвіяти чари і т. ін. [Галя:] Так от воно що: тебе причарували чорні очі!.. Я зараз приведу Зіньку-шептуху, то вона скропить тебе водицею й розіб'є ті чари (Олекса Стороженко, I, 1957, 289); — Скроплю свяченою водою, — Гориш ти... — Нянечко моя, Не хвора, ні, — кохаю я! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 76). Скроплювати (скропляти, скропити) [власною (своєю)] кров'ю землю (шлях і т. ін.) — те саме, що Зрошувати (зросити) [власною (своєю)] кров'ю землю (трави, шляхи і т. ін.) (див. зрошувати). Ми йшли по кинутих полях і вперто з боєм відступали, скропили кров'ю димний шлях, але чужинця не благали (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 160).

2. тільки док., перен., розм. Сильно вдарити. Андрій грізним поглядом кинув на Олексу і скропив нагайкою бистрого коня (Іван Франко, VIII, 1952, 248).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 325.

Коментарі (0)