СКРУ́ТА, и, жін.
1. Складні, важкі обставини, труднощі.
[Панса:] Син добрий самохіть іде в неволю,
щоб тільки батькові допомогти. Твій батько — Рим
у тяжкій скруті, сину (Леся Українка, II, 1951, 459); Трудно,
звичайно, й зараз, але трудно зовсім якось по-інакшому,
бо знаєш тепер, заради чого доводиться скруту переживати,
знаєш, що незабаром кінець їй (Олесь Гончар, II, 1959,
342); Історія нашого театру почалася в обставинах
найбільшої скрути (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 242);
Звичайно лагідний [Б. Хмельницький] і стриманий, на
слово дотепний, кмітливий у скруті — у гніві був
страшний (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 80);
// у
сполуч. із сл. година, хвилина і т. ін. Важкий
період для кого-небудь. Москва! — Сюди В тяжку
годину скрути Думками рвався я з біди І прагнув тут
побути (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 50); На очі наверталися
сльози, але трималась [Леся], не плакала: адже
соромно розкисати в години скрути (Микола Олійник, Леся,
1960, 65); У хвилину болю й скрути, у життя найтяжчу
мить всюди видно, всюди чути, як полощеться
й шумить променисте і єдине.. більшовицьке знамено
(Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 44);
// Складні душевні
переживання, тяжкий моральний стан людини. Давно
вбачав, що муки люті — То жереб мій; Що вік мине в
пекучій скруті, В нудьзі німій (Павло Грабовський, I, 1959, 162);
В ту ніч Михась не міг заснути, — Ні краю ні кінця
думкам... Таких тягот, такої скрути Ніколи б не
здолав він сам (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 61).
♦ Виходити (вийти) з скрути — знаходити можливість,
спосіб позбутися труднощів, ускладнень і т. ін.
Миронець зціпив зуби і вирішив не здаватися. Люди
довірили йому господарство, перед людьми й звітуватиме..
Не з такої скрути виходив Семен Парамонович!
(Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 76); — Ми на правлінні голови
ламаємо, як би його вийти з скрути (Василь Минко, Вибр.,
1952, 104).
2. Тяжке матеріальне становище; нестатки, нужда.
— Не вкрав я ті гроші — позичив, бо скрута прийшла
мені (Степан Васильченко, I, 1959, 144); Бачить Петро, як слухають
його з заздрістю старі, що прожили в лютій скруті,
слухають і сповнюються надіями молоді (Оксана Іваненко, Великі очі,
1956, 128); Їм [багатим] усе дозволено, вони не знають
скрути і злигоднів (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 14);
Внаслідок постійних переслідувань з боку об'єднаних
сил реакції та її агентури, а також матеріальної
скрути здоров'я Я. Галана помітно погіршало (Історія української літератури, II, 1956, 596);
// з чим, яка. Брак, недостатня
кількість чого-небудь; нестача. Десь після війна,
коли стала скрута з будівельним матеріалом, дідові
давали за дуба добрі гроші, але він не продав його (Юрій Мушкетик,
День.., 1967, 53); Кілька разів нагадував [Преображенський],
що будівництво якраз зазнає грошової скрути
(Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 172).