СКРУ́ТЕЛЬ, СКРУ́ТІЛЬ, тля, чол., діал.
1. Петля, кільце.
2. Скрутень. Скрутлі соломи.
3. Сувій, згорток. Виліз [Мошко] на скриню, сягнув на поличку, прибиту під самою стелею, і дістав відти скрутіль пожовклих паперів (Іван Франко, II, 1950, 347); Урядник.. несе книжку під пахвою, а Трохим-десятник — сито з якимись паперовими скрутлями (Петро Козланюк, Щури.., 1956, 169).