СКРИ́ГАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що
скрипіти. В клуні темно.. Стугонить під копитами
земля, скригають немазані тачанки (Григорій Косинка, Новели, 1962,
59);
// Те саме, що скреготати, скреготіти.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 318.