СКРИК, у, чол. Раптовий, уривчастий крик, вигук. Скрик був голосний. Семенова мати була в садку й почула (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 45); Ген-ген на тім боці ставу ледь майорять серед ночі купальщиці.. Плескіт, дівочі пустотливі скрики, сміх (Андрій Головко, I, 1957, 450).