в означеннях
Тлумачення, значення слова «скрикувати»:

СКРИКУВАТИ, ую, уєш і рідко СКРИКАТИ, аю, аєш, недок., СКРИКНУТИ, ну, неш, док.

1. Раптово, уривчасто видавати крик. Нагорювавшися та наболівшися,.. спала [мати] невпокійним сном — то зітхала вона у сні, то знов скрикувала, схлипувала (Марко Вовчок, I, 1955, 360); — Ой! — злякано скрикують жінки і разом втискуються у хвіртку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 270); Ось крізь сон один скрикає Лячно, різко так: Навіть в сні його лякав Ґаздівський кулак! (Іван Франко, XIII, 1954, 180); Юрій глянув униз і радісно скрикнув (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 40);
//  Видавати голосні, пронизливі звуки (про тварин, птахів). Лише де-не-де спросоння скрикувала самотня сорока (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 145); Низько над нами, враз пролетівши, скрикнув птах (Павло Тичина, II, 1957, 319);
//  перен. Гучно, пронизливо густи, свистіти час від часу (про гудок, сирену і т. ін.). За розчиненим вікном вирувало місто, скрикували сирени автомашин (Олесь Донченко, V, 1957, 559); Десь поблизу — безперестанку скрикують гудки кранів і паровозів (Яків Баш, Дніпр, зорі, 1953, 62); Десь за хатою глухо скрикувала коса, котрій виклепували гостре жало (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 59); Місто спало.. А вранці знов скрикнуть бруківки й загримлять... (Андрій Головко, I, 1957, 168).

2. Раптово, голосно говорити, вигукувати що-небудь. — Здається, вона йде. Килино! — скрикує Параска. — Ти молодша, у тебе очі краще бачать — пізнавай, то не Зінька (Панас Мирний, IV, 1955, 63); — Альошо! — скрикую я, на ходу припавши до воза (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 21); — Ой Степане Васильовичу! — радісно і лячно скрикує Зося. — Це ви?! (Михайло Стельмах, I, 1962, 647); — Що се ти, дурню, наробив! — скрикнула Хвеська. — Нащо ти порізав жупанок? (Олекса Стороженко, I, 1957, 37); — Правда? — радісно скрикнув хлопчик, і очі його засяяли, як зірочки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 318.

Коментарі (0)