в означеннях
Тлумачення, значення слова «скрип»:

СКРИП у, чол. Різкі, високі звуки, утворювані тертям, стисканням і т. ін. предметів або їх частин. Заробітчани йшли мовчки. Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків (Панас Мирний, I, 1949, 226); Чути скрип пер, шелест паперу, брязк ножиць (Іван Франко, IV, 1950, 31); Розмову перервав скрип дверей (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 96); Віддалилася й стихла пісня, і тоді виразнішим став скрип журавля над колодязем (Микола Олійник, Леся, 1960, 83); Северин... цьвохкає биків батогом, гарба із скрипом рушає далі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 66);
//  Звуки, які видають деякі птахи (снігурі, деркачі і т. ін.). Полотна біліють на-жовтім лататті, Лужки процвітають, та скрип деркача (Михайло Стельмах, V, 1963, 35).
З (зі) скрипом — дуже трудно, через силу або нехотя. Неспокійне життя Крутогори зі скрипом, непередбаченими зупинками, поволі, але неухильно ішло вперед (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 319.

Коментарі (0)

СКРИП 2, виг.

1. Звуконаслідування, що означає різкий, високий звук від тертя, стискання і т. ін. предметів або їх частин.

2. розм. Уживається як присудок за знач. скрипіти. Аж у сінях двері скрип, Далі в хату двері рип, Шелеп кум у хатку! (Степан Руданський, Тв., 1959, 218); Заворушилося колесо проти води, тільки скрип, скрип, скрипі (Михайло Стельмах, II, 1962, 307).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 319.

Коментарі (0)