Словник української мови

СКРИПКА, и, жін. Смичковий чотирьохструнний музичний інструмент, найвищий за регістром. Іде [Настуся] недалечко, рве барвінок, квічається [заквітчується] і співає. А сотник налагоджує скрипку (Тарас Шевченко, II, 1963, 191); Уже в сінях дослухався Славко якоїсь дуже дрібненької музики. Хтось грав на скрипці (Лесь Мартович, Тв., 1954, 259); Любов до музики мати моя дістала в спадщину від свого батька Кіндрата Самійленка, котрий добре грав на скрипку (Володимир Самійленко, II, 1958, 410); В хаті бумкав бубон, бряжчали цимбали, високо і тонко виводила скрипка (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 67);  * У порівняннях. Серце скажено заграло, неначе скрипка на весіллі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 250); [Савка:] Ти поглянь на неї: рученята, як цівки, сама, як скрипка (Степан Васильченко, III, 1960, 62); Тремтіли осінні вітри. Може — як скрипка, а може — як хворі діти (Юрій Яновський, I, 1958, 76).
▲ Друга скрипка — скрипаль, який виконує в струнному або симфонічному оркестрі другий (менш виразний) голос або підсилює перший голос; Перша скрипка — скрипаль, який виконує у струнному або симфонічному оркестрі перший голос, найбільш виразний і важливий. Однією з характерних ознак складу оркестру є превалювання першої скрипки (Українська музикальна спадщина, 1940, 16).
♦ Грати першу (головну) скрипку див. грати 2; Грати свою скрипку — у якій-небудь спільній роботі, справі виконувати свою, окрему ділянку. Що таке закрійник у бригаді? Це, образно кажучи, диригент у кравецькому ансамблі, де кожен «грає свою скрипку» (Вечірній Київ, 22.V 1971, 2); Як (мов, немов і т. ін.) на скрипці грає — хтось говорить дуже красиво, приємним голосом. — Як славно ж він говорить, немов на скрипці грає, — похвалив [Плачипда] у думці вчителя (Михайло Стельмах, I, 1962, 502).