СКРИ́ПОЧКА, и, жін. Зменш.-пестл. до скрипка. Йде козак вулицею, У скрипочку грає (Українські народні пісні, 1, 1964, 69); А скрипочка би не грала, якби не той смичок (Коломийки, 1969, 286); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 172); Біляве дівча на панелі На скрипочці грає сумній (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 216); * У порівняннях. Легка була [дівчинка], як скрипочка (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 177).