в означеннях
Тлумачення, значення слова «скриватися»:

СКРИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., СКРИТИСЯ, скриюся, скриєшся, док., розм.

1. Перебувати в якому-небудь потайному місці, знаходити собі таємний притулок, ховаючись від кого-, чого-небудь, уникаючи зустрічі з кимсь. Максим Онищук побачив від своєї хати пана та зараз забіг за вугол, аби скритися (Василь Стефаник, I, 1949, 208); Здається, що дівчина, чуючи його [слово «горбата»], кожний раз немов хотіла скритися від немилосердних людських поглядів (Леся Українка, III, 1952, 581); Чи в черниченьки Мені скритися, Чи до річеньки Йти втопитися? (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 159); Коли за густими ялинами скрилися від людських очей, Франка вибігла наперед, ногами толочила траву (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 63);  * Образно. — Замість валити панський гнів і царський, Ти скрився в поетичні закамарки! (Іван Франко, X, 1954, 139).

2. Таємно піти, втекти звідки-небудь, ховаючись від кого-небудь, рятуючись від чогось і т. ін. Ой чи бач, ляше, як пан Хмельницький На Жовтім Піску підбився? Од нас, козаки, од нас, юнаки, Ні один ляшок не скрився! (Думи та історичні пісні, 1941, 195); Ввесь караван О півнях із двора пустився, Від всякого дозору скрився, — Його ховав густий туман (Українські поети-романтики.., 1968, 595);
//  Відходити звідки-небудь непомітно, таємно. Набрав собі [дід] борошна, буряків, капусти, картоплі й скрився з села на всю зиму (Панас Мирний, IV, 1955, 237).

3. Переміщаючись, віддаляючись, ставати невидимим, непомітним, зникати з поля зору. Беруть [черниці] гуменю під руки і ведуть до хвіртки, куди і скриваються всі (Панас Мирний, V, 1955, 111); В раннім тумані козаченько скрився (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 113); [Кассандра:] Он тії два [воїни].. [Поліксена:] Нічого, місяць скрився за хмару, і Долон припав додолу. Вони не бачать (Леся Українка, II, 1951, 276); Світла зірка та й за гору скрилась (Володимир Самійленко, I, 1958, 141).
 Сонце скривається (скрилося) — сонце заходить. А ніччю, як скриється пекуче сонце, спаде денна задуха, — тільки й дихнеш свіжою прохолодою (Панас Мирний, III, 1954, 140).

4. перев. недок. Не говорити, не розповідати комусь про що-небудь, приховувати щось. Я б і досі мовчала про свій стан здоров'я,.. хоч, певне, се було б гірше, бо по щирості жити легше, ніж скриваючись (Леся Українка, V, 1956, 356).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 316.

Коментарі (0)