в означеннях
Тлумачення, значення слова «скривджений»:

СКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скривдити. В Івановій пам'яті татова смерть не так довго жила, як знайомість з дівчам, що, скривджене ним безневинно, повним довір'я рухом подало йому половину цукерка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); [Микита:] Я скривджений судьбою І маю право мстити за отця, Хоч знаю сам, що в час рішучий бою Не доведу я помсти до кінця... (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 53); Це був кретин, природою і людьми скривджений каліка.. Він за пару золотих на рік та за якусь там страву пас громадську худобу (Гашек, Пригоди .. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 226); Вона почувала себе одинокою, всіма забутою, скривдженою (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 162); Не раз скривджені графські наймити й сільська біднота оголошували страйки, пускали червоного півня в панські фольварки [фільварки] (Хлібороб України, 10, 1969, 30);
//  у знач. прикм. Додому Золототисячник повернувся пригнічений, скривджений (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 22); В очах скривдженого поета блиснув промінь надії (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 90); Хоч як гірко розкотились її роки, але ніщо не озлобило, не очерствило її сумирного скривдженого серця (Михайло Стельмах, I, 1962, 6);
//  у знач. ім. скривджені, них, мн. (одн. скривджений, ного, чол.; скривджена, ної, жін.). Ті, кого хто-небудь скривдив. Бажав я для скованих волі, Для скривджених кращої долі (Іван Франко, X, 1954, 26); Бразд знав, що в Любячі ображених, скривджених, покараних є багато (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 261); Побитий хлопчина в'ялою ходою зобидженого і скривдженого почвалав геть від берега (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 63); — Смикають судді і з правого і з винного, а яка користь з їх вироку, коли не суд, а сам скривджений мусить виконати його! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 38);
//  скривджено, безос. присудк. сл. — Чим тебе скривджено, чим уражено? (Гнат Хоткевич, II, 1966, 33); У Лариси хороша, чиста душа, але вродою її скривджено: волосся неприємне руде, обличчя у ластовинні, і вся вона занадто вже сухорлява (Яків Баш, Надія, 1960, 29).

2. у знач. прикм. Який виражає почуття кривди (у 1 знач.). Немовля спало, дрібненьке личко, безброве й безбарвне, здавалось перенапруженим, скривджений вираз застиг на ньому (Євген Гуцало, Серпень.., 1970, 25). скривдженість, ності, жін., рідко. Стан за значенням скривджений 2. Гузь розворушив у його душі почуття скривдженості (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 316.

Коментарі (0)