в означеннях
Тлумачення, значення слова «скривлювати»:

СКРИВЛЮВАТИ, юю, юєш і СКРИВЛЯТИ, яю, яєш, недок., СКРИВИТИ, скривлю, скривиш; мн. скривлять; док.

1. перех. Робити що-небудь кривим, зігнутим, нерівним; викривляти. Старий віл борозни не скривить (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 266);
//  безос. Не поможе бабі кадило, коли бабу скривило (Номис, 1864, № 5667);
//  Надавати неприродного вигляду обличчю, його рисам і т. ін. Переляк скривлює обличчя дружини (Михайло Стельмах, I, 1962, 285); Кайдашиха знов притулила губи до чарки.., вкинула в рот один ковток і дуже скривила губи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 281); Несказанно гірке почуття отуманення запанувало нею і скривило болісно її уста (Ольга Кобилянська, II, 1956, 36); Винувата посмішка скривила йому обличчя (Яків Баш, Надія, 1960, 98);
//  безос. Осокін швидко звів очі, і рот йому скривило жахом (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 258).
Скривити кислу міну — зробити гримасу, виражаючи незадоволення, здивування. — Спитала я в неї вчора, чи не хоче піти в парк на музику, — вона скривила кислу міну і спитала: — Пощо? (Леся Українка, III, 1952, 530).

2. неперех., рідко. Повертати вбік. Коли дійшли до темного місця, де вулиця скривлювала, а лампи не було близько, Шварц потаємно шарпнув його за рукав (Іван Франко, VII, 1951, 413).
Скривити душею — те саме, що Покривити душею (див. покривити). В цей час вона не могла скривити душею і розповіла усе про своє прохання (Михайло Стельмах, II, 1962, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 317.

Коментарі (0)