СКРИЖАНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до скрижаніти. Він [струмок] у придорожньому виярку вимощував над собою снігову борозенку і шукав собі свого протіку [протоку] на скрижанілій землі (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 14); * У порівняннях. Він ворухнувся, кинув на мене очима, в яких викресалися застиглі, ніби скрижанілі, іскринки суму і несподівана радість (Іван Ле, Право.., 1957, 11).