в означеннях
Тлумачення, значення слова «скубнути»:

СКУБНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до скубти 1, 2. — Куди ж це? — спитала паніматка. — До Києва, — скубнувши себе за вус, відповів Тиміш (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 361); Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 130); Хочеться йому наздогнати Меланку і скубнути за «телячі хвостики» [кіски] (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 7); Його руки так і нишпорили, щоб когось скубнути, щипнути, штовхнути (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 48); Дід Танасій не без того, щоб коли не нагомонів на його, часом і за чуба скубне, а за очі хвалить хлопця (Степан Васильченко, I, 1959, 268); — Самі ми нікого не чіпаємо по-дурному, а чому нас кожний намагається скубнути? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 365); Хто йде, — горох скубне: гребець скубне у жменю; Іде косар і жнець — нагарбають в кишеню; Прискочить дітвора, — і в пелену смикне... (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 60); Він.. покрикує на коней, що норовлять на ходу скубнути трави (Микола Олійник, Леся, 1960, 9); — Ми хіба з тих, що й самі готові скубнути, де би вдалося (Іван Франко, VII, 1951, 355);  * Образно. От в Росії та на Східній Україні, так там багатіїв скубнули, що й пір'я полетіло (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 331.

Коментарі (0)