в означеннях
Тлумачення, значення слова «скубти»:

СКУБТИ, бу, беш; мин. ч. скуб, ла, ло; і СКУБАТИ, скубаю, скубаєш, недок., перех.

1. Захоплюючи пальцями, злегка смикати що-небудь. У матері затіпались губи, вона хутко нахилилась і почала сухими пальцями скубти торочки на скатерці (Петро Панч, В дорозі, 1959, 136); Бовдюз скубе рукою рижого вуса, поважно киває головою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 207); Вже засинаючи, Давид почув, як щось дрібно затупотіло по долівці, підійшло до постелі і почало скубати її (Михайло Стельмах, I, 1962, 140);
//  також без додатка. Захоплюючи пальцями, дзьобом, зубами і т. ін. волосся, пір'я, вовну тощо, завдавати болю. Кинулися [хлопці] до Кирила і почали скубти (Панас Мирний, I, 1954, 151); Пташки метушаться в клітках, щебечуть, чіпляються за дротинки, скубуть одна одну (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 3);
//  також без додатка, розм. Караючи кого-небудь, смикати за волосся, вуха і т. ін. — Послушників скубе [отець Тарасій] за коси так, що трохи голови не одірве (Нечуй-Левицький, III, 1956, 396); [Химка (обніма його і, беручи за ухо, стиха скубе):] А це тобі, щоб ти так ніколи не робив, як досі... (Панас Мирний, V, 1955, 247);
//  перен., розм. Знущатися з кого-небудь; гнобити, визискувати когось. — Фрігійське плем'я не проклято, Що всякий єретик скубе (Іван Котляревський, I, 1952, 244); — Уже наше таке життя: то з того боку рвуть, то з другого — скубуть.. Хіба ти сама не знаєш, як жили? Не покращало... (Панас Мирний, III, 1964, 108).

2. Обривати посмиком що-небудь. Олександра сиділа оддалік та скубла китицю білого цвіту акації (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 36); Дарка скубе по дорозі зелені ще порічки (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 9);  * Образно. Вітер скуб солому по стріхах, а на розриті городи спускались хмари ворон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 77);
//  Відриваючи що-небудь губами, зубами, дзьобом, з'їдати; щипати. На припоні коні отаву скубуть (Тарас Шевченко, I, 1963, 94); [Бабуся:] Пасіться, любі каченятка, Скубіть собі м'яку травичку (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 476); Пас [чоловік] свої два пишні молоді воли; ні, не пас, а пускав їх лише, щоб нюхали траву, бо ж вона була ще заніжна.., щоб їх грубі писки могли її скубати (Ольга Кобилянська, I, 1956, 540);
//  Очищати від пір'я (забиту птицю); патрати. [Морозиха:] Візьми ж котра курей та поріж за хатою, а тоді вже й скубти!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 78); — Ви маєте тепер свої клопоти: кури різати... індики скубати... (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 572);  * Образно. — Ми оба не з тих золотих птахів, щоб їх можна скубти (Іван Франко, VII, 1951, 355);
//  перен. Діставати, одержувати що-небудь хитрістю, силою і т. ін.; уривати.
Волосся скубти [на голові (на собі)] — те саме, що Волосся рвати [на голові (на собі)] (див. волосся). Принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті слова, 1968, 158).

3. Роздираючи, робити пухнастим (вовну і т. ін.). Старі на печі, вовну скубучи, кихкають (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 103); — Куди вже вам битись з козаками! Скубти б вам тільки вовну з татарками та пір'я дерти татаркам на перини (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 241);
//  Смикати вовну і т. ін., виводячи нитку при прядінні. Сиділа [Мар'яна] недалеко від лежанки й пряла кужіль, з правої.. руки, крутячись, опускався важкий починок, а ліва — скубла й скубла м'яку пряжу (Михайло Стельмах, II, 1962, 399); Кулина мовчки сіла за прядку, скубла волокно, слинила й тягла нитку (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 234); Мати скубе мичку; раз по раз попльовує в пучки і.. співає (Григорій Косинка, Новели, 1962, 20);
//  Смикаючи, розбирати на пасма. Ми заходилися скубти старий канат, мочити його і розмочалювати, готуючи в той же час патички, щоб запихати цю паклю в щілини (Юрій Яновський, II, 1958, 69);
//  також без додатка. Відокремлювати пухнасті відростки від стрижня пера. Стара матушка примощувалась під грубою, ставила перед собою решето в пір'ям і скубла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 329); [Одарка:] Вам тепера тільки казок казати та скубти пір'я — ото ваша уся й робота (Марко Кропивницький, I, 1958, 102).

4. розм. Необережно або невміло стригти. Волторник ще випив і почав стригти. Довго він скуб мене. Одщипнув ножицями шматочок вуха (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 11); Вона посадила Антона до вікна.. і почала стригти й скубти голову, бакенбарди, бороду... (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 145).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 331.

Коментарі (0)