в означеннях
Тлумачення, значення слова «скучати»:

СКУЧАТИ, аю, аєш, недок., СКУЧИТИ, чу, чиш, док.

1. Відчувати скуку; нудьгувати. Паничі скучати їй не давали: щодня, щовечора з нею бавились, то в карти грали, то пісеньок співали... (Марко Вовчок, I, 1955, 259); — Невже ви тут скучаєте, в цьому раю? — спитав Леонід Семенович (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 82); [Андрій:] Ти, я бачу, справжній друг! Не даєш скучати моїй жінці (Захар Мороз, П'єси, 1959, 38).

2. за ким—чим, без кого — чого і без додатка. Почувати тугу через відсутність кого-, чого-небудь, сумувати без когось, чогось. Скучаю я не за Києвом, а за своєю родиною, за вами і за доброю, нормальною роботою (Леся Українка, V, 1956, 230); Біля воріт виладналися по-святочному зодягнуті старі козаки, які скучали за військом, як мати за дітьми (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 446); — Чого ти, Мелашко, журишся, аж з лиця спала? — питав у неї чоловік. — Скучила за матір'ю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 325); Кілька тижнів Франка не бачилася з подругою і дуже за нею скучила (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 84); Розказала [Маруся] й те, як скучала і журилась без нього (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 60); Данило й не згадує про сестру, наче зроду її й не було, а стара дуже скучав (Марко Вовчок, I, 1955, 98); — Ой, а я скучаю вже! Мамонька мені приснилась, ще й якесь село... чуже (Павло Тичина, II, 1957, 324); Говорила [Лукія], що життя їхнє ще наладиться.., скучить [чоловік] — сам ще й просити прийде (Андрій Головко, II, 1957, 147);
//  ірон. Скучає, як собака за києм (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 305); — Гей, лайдаку, що наговорюєш на пана? Може, за буцегарнею скучив? (Михайло Стельмах, I, 1962, 303);
//  Відчувати брак чого-небудь їстівного. — Коли б же ти знав, як я скучив за простою козацькою стравою... за кулешем, саламатою (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 410).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 338.

Коментарі (0)