в означеннях
Тлумачення, значення слова «скулюватися»:

СКУЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, СКУЛИТИСЯ, люся, лишся, док.

1. Щулитися, корчитися (від холоду, болю, страху і т. ін.). На ту згадку Андрій якось інстинктивно скулювався та й схиляв голову на груди (Агатангел Кримський, II, 1972, 21); Леон зблід, скулився під градом тих слів (Іван Франко, V, 1951, 281); Він весь скулився і напружився — наче ладнався зробити стрибок (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 453);
//  тільки док. Зсутулитися, згорбитися. Ще більше скулився [дід], зморщився в грибочок сушений.., якось посірів увесь, неначе землі грудочка (Гнат Хоткевич, II, 1966, 361); Батько скулився ще гірше: окупація на ньому позначилася горбом (Яків Качура, II, 1958, 296).

2. Скручуватися в клубок. Їжак пробіг, може, зо три кроки, потім скулився в борозді [борозні] (Іван Франко, IV, 1950, 65);
//  Скорчуватися, примостившись де-небудь. Злидні [казкові істоти] скулюються під порогом темною купою (Леся Українка, III, 1952, 254); Скулився [Бекір] долі біля порога (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 155); Орися, скулившись, лежала на бочку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 222); Сашко скулився на тачанці коло кулемета (Юрій Яновський, II, 1958, 177);  * Образно. Місто скулилось, накрите чорним рядном ночі, і спало не спало — слухало (Мирослав Ірчан, II, 1958, 91).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 333.

Коментарі (0)