Словник української мови

СКУПАТИ, аю, аєш, перех. Док. до купати. — Породила мене мати В високих палатах. Та й понесла серед ночі У Дніпрі скупати. Купаючи, розмовляла Зо мною, малою (Тарас Шевченко, I, 1951, 358); Роздягли [дівчинку]. Скупали. Наділи чисту сорочку. — О, як нова копійка! — всміхнулася «тьотя Галя» — завідувачка (Андрій Головко, I, 1957, 90); Ну хто ж свою дитиночку не прийме до ладу, — не справить їй хустиночку, скупає у меду? (Павло Тичина, II, 1957, 11);  * Образно. Ох, як любо Скупати в холоді лице жаркеє І слухать ..таємні вісти [вісті], Що шепче вкруг трава й листки на дубі! (Іван Франко, XIII, 1954, 86).
♦ Скупати руки в (у) крові — убити кого-небудь; бути причетним до вбивства. Здавалося йому, що якби знайшов ворога і відомстив, скупав руки у ворожій крові, — все минуло би ся (Гнат Хоткевич, II, 1966, 108); Як (мов, немов і т. ін.) скупали в окропі кого: а) комусь раптом стало жарко; хтось дуже розхвилювався. Враз Гогіашвілі мовби скупали в окропі!.. Він побачив довгасту ямку, заповнену водою.., зовсім не схожу на слід людської ноги (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 351); б) хтось дуже запальний, гарячий, гнівний.