в означеннях
Тлумачення, значення слова «скупчений»:

СКУ́ПЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скупчити. Всі оці тисячі бійців, скупчені зараз у селі, були вже для нього як власні сини (Олесь Гончар, II, 1959, 400); Уся долина була заставлена повстяними юртами, вони стояли не рядами, а скупчені навколо юрт тисячників (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 538);
//  скупчено, безос. присудк. сл. Ми присутні сьогодні на великому святі: відкриваємо музей Тараса Григоровича Шевченка, де скупчено спадщину геніального українського поета (Павло Тичина, III, 1957, 334).

2. у знач. прикм. Який зібрався, зійшовся в одне місце. Семпроній повагом іде до дверей попід стіною, щоб не переходити поміж громади, скупченої посеред темниці (Леся Українка, II, 1951, 477); Козак важко видряпався на вал фортеці.. і, дивлячись на скупчене козацтво, витер полою мокре чоло (Іван Ле, Наливайко, 1957, 88); Застуканий зненацька ворог обернувся лицем до козацької лави і так, скупчений, в німому здивуванні застиг на місці (Яків Качура, II, 1958, 415);
//  Який згромадився в одному місці. Лунає вибух. І там, де щойно була скупчена крига, завирувала, запінилася холодна сиза вода (Радянська Україна, 12.VIII 1959, 3);
//  Який розташувався близько один від одного;
//  Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів. Дзвоники скупчені.

3. у знач. прикм., рідко. Зосереджений. Світло воскової свічечки ледве осявало Йонову фігуру, його опущені додолу руки, дзюбате обличчя з виразом скупченої уваги, широкі уста (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 243); Обличчя його враз стало скупчене, очі глянули гостро й пронизливо (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 671).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 337.

Коментарі (0)