в означеннях
Тлумачення, значення слова «скупчувати»:

СКУПЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКУПЧИТИ, чу, чиш, док., перех.

1. Збирати, зосереджувати в одному місці, в одних руках і т. ін. Казкові скарби скупчує він у своєму палаці на Петромі (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 346);
//  Зосереджувати, сконцентровувати (війська) у великій кількості на невеликому просторі. — Там ворог скупчив п'ятеот багнетів і півтори сотні клинків (Яків Качура. II, 1958, 353); Там, де Городище прикривалось болотами, він думав виставити лише ріденький ланцюг партизанів, а основні сили скупчити на сухих лісових спусках у яр (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 734);
//  Розташовувати близько один від одного. — Головою треба архітекторам думати. Навіщо отак житло скупчувати? Дихати ж нічим (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 255);
//  рідко. Об'єднувати, згуртовувати в одне ціле що-небудь, розрізнене. Повернувся [Володимир] до Києва.. мовби цар усієї землі Руської, яку скупчив і утвердив своїми походами (Павло Загребельний, Диво, 1968, 213).

2. Напружувати для чого-небудь (увагу, думки, волю і т. ін.). Параскіца хреститься, скупчує увагу І.. побожно приказує: «Тати апостру..» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278); Скупчую волю, ..беру шапку, гашу огонь, сердито беруся за ручку од дверей: «Годі..» (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 47); Залишатися під водою Михайло більше не міг. Скупчив рештки сил і гребнув руками. Він вискочив на поверхню води, немов корок з пляшки (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 337.

Коментарі (0)