СКУПИ́Й, а, е.
1. Який уникає витрат; надміру, до
жадібності ощадливий (про людину). Був осінній хмарний
вечір, а скупі Квасюки шкодували рано світити, —
у крамниці було поночі (Борис Грінченко, II, 1963, 265); Знав
[Потурайчин] із досвіду, що люди навіть по найбагатших
селах дуже скупі на гроші (Лесь Мартович, Тв., 1954, 287); Вона
була просто скупа, бо часто вночі кликала Малушу до
себе й усе міркувала, як би менше дати дворянам (Семен Скляренко,
Святослав, 1959, 110); * У порівняннях. — Часом і дуже скребе
[горе], та я з ним ховаюсь од людей, як скупий з
грішми (Олекса Стороженко, I, 1957, 161);
// у знач. ім. скупий, пого.
чол.; скупа, пої, жін. Надміру, до жадібності ощадлива
людина. Скупому не хтілося тратити гроші: Хоч золота
вволю — а тратить не може! (Агатангел Кримський, Вибр.
1965, 244);
// на що. Стриманий у вияві чого-небудь.
Обличчя здавалося вирізьбленим скупою на легкі ефекти
рукою вдумливого артиста (Леся Українка, III, 1952, 664);
На похвалу був [бонман] дуже скупий (Дмитро Ткач, Жди...
1959, 8).
Скупий на слова (на слово, на мову, у мові): а) який
не любить багато говорити; небагатослівний, небалакучий
(про людину). Вона була.. сухувата й скупа на слова
(Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 126); Гнат Верига став
зовсім сивий, скупий на слова (Цанч, Гомон. Україна,
1954, 125); [Захарко:] Щось ти сьогодня [сьогодні]
дуже скупий на мову, кожне слово з тебе треба витягати!
(Марко Кропивницький, II, 1958, 135); Співають [дівчата] — і співає
з ними Усе навколо, зриме і незриме, Ба навіть сивоусий
бригадир, Скупий у мові і суворий в ділі, Підхоплює
ті звуки легкокрилі (Максим Рильський, III, 1961, 205);
б) (тільки Скупий на слова (на слово)) — стислий (про
лист, звіт і т. ін.). Звіт Марії Павлівни скупий на слова
(Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 59).
2. перен. Недостатній, неповний у певному відношенні;
бідний на щось. Я кинула в могилу тільки квіти,
Усі ті квіти, що мені дала Скупа весна твого скупого
краю (Леся Українка, I, 1951, 466); — Хіба можна порівняти
оцей скупий перелісок чинар та яворів з тим зеленим
раєм! (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 65); Швидко миготіли узлісся
й галявини, більше вкриті золотавим зернистим піском,
ніж скупою рослинністю (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 132);
// Незначний розміром; невеликий. Пенсія була досить
скупа, посторонні [побічні] заробітки ще скупіші (Іван Франко,
IV, 1950, 39); Вони.. живилися скупими, але безвідмовними
подачками (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 119);
// Який не вичерпує
чого-небудь, потребує доповнень, уточнень. Після того
сухого тону, яким викладано нам скупі відомості з історії
літератури в гімназії,.. Лімбахові різкі та іноді
несправедливі слова набирали незвичайної ціни (Іван Франко,
IV, 1950, 246); Він.. перебував у гарячковому захваті від
своєї першої сутички з технічною мудрістю, втіленою в
скупих цифрових колонках (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 8);
// Недостатній щодо кількості, якості і т. ін.; скромний.
Виклав [юнак] на траву скупу їжу: півбуханця хліба,
з кілограм домашньої.. ковбаси, дві в'ялих цибулини
(Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 278);
// Нечисленний, рідкий.
Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети
сухо шелестять скупим листом (Леся Українка, III, 1952,
224);
// Не частий, не безперервний. Ми стримували
гітлерівців скупим кулеметним вогнем, гвинтівками і
гранатами (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 140);
//
Небагатослівний, лаконічний. — Ми, тату... летимо.. — Тяжким
солдатським досвідом він одразу осягнув оте синове скупе
пояснення (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 66); Мова її стала
скупа, точна, яскрава, слова з'явилися вагомі (Юрій Яновський,
II, 1954, 10);
// Обмежений. Гляньте: цей маркіз Право
нам скупе привіз.. Скинь шапки, .. юрба, — Хай живе
маркіз Караба! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 452).
3. перен. Стриманий, слабкий у своєму вияві.
Акуратно підстрижені вуса комісара ворухнулись скупим,
ледь помітним усміхом (Олесь Гончар, II, 1959, 135); Скупий
жест;
// Нерясний (про сльози, дощ і т. ін.). Він
замкнувся в кабінеті, поклав важку сиву голову на руки й
заплакав скупими старечими слізьми (Олесь Донченко, III, 1956,
447); Холодна волога осідала на чорних стовбурах і гіллі
дерев і скупими краплями падала на інженера, коли він
продирався через гущавину (Іван Багмут, Опов., 1959, 41);
//
Неяскравий (про вогонь, світло і т. ін.). [Іфігенія:]
Я сидітиму перед скупим багаттям Недужа тілом і
душею хвора (Леся Українка, I, 1951, 161); Лампадка перед
образом лила скупе тьмяне світло (Олесь Донченко, II, 1956,
68).