в означеннях
Тлумачення, значення слова «скупий»:

СКУПИ́Й, а, е.

1. Який уникає витрат; надміру, до жадібності ощадливий (про людину). Був осінній хмарний вечір, а скупі Квасюки шкодували рано світити, — у крамниці було поночі (Борис Грінченко, II, 1963, 265); Знав [Потурайчин] із досвіду, що люди навіть по найбагатших селах дуже скупі на гроші (Лесь Мартович, Тв., 1954, 287); Вона була просто скупа, бо часто вночі кликала Малушу до себе й усе міркувала, як би менше дати дворянам (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 110);  * У порівняннях. — Часом і дуже скребе [горе], та я з ним ховаюсь од людей, як скупий з грішми (Олекса Стороженко, I, 1957, 161);
//  у знач. ім. скупий, пого. чол.; скупа, пої, жін. Надміру, до жадібності ощадлива людина. Скупому не хтілося тратити гроші: Хоч золота вволю — а тратить не може! (Агатангел Кримський, Вибр. 1965, 244);
//  на що. Стриманий у вияві чого-небудь. Обличчя здавалося вирізьбленим скупою на легкі ефекти рукою вдумливого артиста (Леся Українка, III, 1952, 664); На похвалу був [бонман] дуже скупий (Дмитро Ткач, Жди... 1959, 8).
 Скупий на слова (на слово, на мову, у мові): а) який не любить багато говорити; небагатослівний, небалакучий (про людину). Вона була.. сухувата й скупа на слова (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 126); Гнат Верига став зовсім сивий, скупий на слова (Цанч, Гомон. Україна, 1954, 125); [Захарко:] Щось ти сьогодня [сьогодні] дуже скупий на мову, кожне слово з тебе треба витягати! (Марко Кропивницький, II, 1958, 135); Співають [дівчата] — і співає з ними Усе навколо, зриме і незриме, Ба навіть сивоусий бригадир, Скупий у мові і суворий в ділі, Підхоплює ті звуки легкокрилі (Максим Рильський, III, 1961, 205); б) (тільки Скупий на слова (на слово)) — стислий (про лист, звіт і т. ін.). Звіт Марії Павлівни скупий на слова (Іван І. Волошин, Сади.., 1950, 59).

2. перен. Недостатній, неповний у певному відношенні; бідний на щось. Я кинула в могилу тільки квіти, Усі ті квіти, що мені дала Скупа весна твого скупого краю (Леся Українка, I, 1951, 466); — Хіба можна порівняти оцей скупий перелісок чинар та яворів з тим зеленим раєм! (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 65); Швидко миготіли узлісся й галявини, більше вкриті золотавим зернистим піском, ніж скупою рослинністю (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 132);
//  Незначний розміром; невеликий. Пенсія була досить скупа, посторонні [побічні] заробітки ще скупіші (Іван Франко, IV, 1950, 39); Вони.. живилися скупими, але безвідмовними подачками (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 119);
//  Який не вичерпує чого-небудь, потребує доповнень, уточнень. Після того сухого тону, яким викладано нам скупі відомості з історії літератури в гімназії,.. Лімбахові різкі та іноді несправедливі слова набирали незвичайної ціни (Іван Франко, IV, 1950, 246); Він.. перебував у гарячковому захваті від своєї першої сутички з технічною мудрістю, втіленою в скупих цифрових колонках (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 8);
//  Недостатній щодо кількості, якості і т. ін.; скромний. Виклав [юнак] на траву скупу їжу: півбуханця хліба, з кілограм домашньої.. ковбаси, дві в'ялих цибулини (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 278);
//  Нечисленний, рідкий. Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом (Леся Українка, III, 1952, 224);
//  Не частий, не безперервний. Ми стримували гітлерівців скупим кулеметним вогнем, гвинтівками і гранатами (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 140);
//  Небагатослівний, лаконічний. — Ми, тату... летимо.. — Тяжким солдатським досвідом він одразу осягнув оте синове скупе пояснення (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 66); Мова її стала скупа, точна, яскрава, слова з'явилися вагомі (Юрій Яновський, II, 1954, 10);
//  Обмежений. Гляньте: цей маркіз Право нам скупе привіз.. Скинь шапки, .. юрба, — Хай живе маркіз Караба! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 452).

3. перен. Стриманий, слабкий у своєму вияві. Акуратно підстрижені вуса комісара ворухнулись скупим, ледь помітним усміхом (Олесь Гончар, II, 1959, 135); Скупий жест;
//  Нерясний (про сльози, дощ і т. ін.). Він замкнувся в кабінеті, поклав важку сиву голову на руки й заплакав скупими старечими слізьми (Олесь Донченко, III, 1956, 447); Холодна волога осідала на чорних стовбурах і гіллі дерев і скупими краплями падала на інженера, коли він продирався через гущавину (Іван Багмут, Опов., 1959, 41);
//  Неяскравий (про вогонь, світло і т. ін.). [Іфігенія:] Я сидітиму перед скупим багаттям Недужа тілом і душею хвора (Леся Українка, I, 1951, 161); Лампадка перед образом лила скупе тьмяне світло (Олесь Донченко, II, 1956, 68).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, . — Стор. 335.

Коментарі (0)